Герої, про яких ніхто і ніколи не забуде

23 січня 1947 року Жуківський ліс на Бережанщині став свідком загибелі чотирьох незламних людей. У нерівному бою з московськими окупантами полягли Микола Арсенич — творець військової контррозвідки ОУН, відомий під псевдонімами Михайло, Арсен, Березовський, Григір, Дем’ян, Максим, Микола, єдиний генерал безпеки УПА, його дружина, охоронець та зв’язкова Центрального Проводу ОУН і Романа Шухевича Марія Римик.

Про Марію Римик упродовж тривалого часу було відомо дуже мало, що зумовлювалося надвисоким рівнем конспірації. Вона входила до найвужчого кола довірених осіб Проводу та мала зв’язок із Головою СБ ОУН Миколою Арсеничем і крайовим референтом СБ ОУН Григорієм Пришляком.

Високий ієрархічний статус та повноваження Марії Римик як ідеологічного вишкільника підпілля підтверджуються дослідженням П. С. Федоришина у праці «У водовертях Серету», де на основі свідчень Юлії Сусь зафіксовано, що саме вона виступала головною під час сакральної процедури прийняття присяги новими членами ОУН на Ковалевій горі.

Микола Арсенич був одним із найкращих конспіраторів ОУН. Під його керівництвом почала формуватися та активно розбудовуватися ефективна мережа територіальних органів СБ ОУН, а також удосконалювалися методи розвідувальної й контррозвідувальної діяльності.

Саме завдяки Арсеничу СБ ОУН стала ключовою опорою виживання українського визвольного руху й залишалася боєздатною навіть у складних умовах масштабних ворожих операцій. Мережа СБ мала струнку організацію, діяла майже автономно та забезпечувала контррозвідувальний захист конспіративних ліній зв’язку.

У 1946 році Українська головна визвольна рада ухвалила рішення про нагородження Миколи Арсенича Золотим Хрестом Заслуги УПА.